Діліжан
2016
Вірменська класика — два мандрівники трясуться в жовтому Пазіку без кондиціонерів, щоб витруситися у місті-курорті Діліжані.
У самому центрі міста Міміно, Леонов і Фрунзик Мкртчян п’ють «найсмачніший вода в світі».
— Це що, бойові гранти? І скільки коштують?
Порушення техніки безпеки — кірогаз поруч з гранатами!
У центрі міста п’ятизірковий готель самопонизився до чотирьохзіркового.
Центральний кінотеатр закритий.
У квитковому віконці сховався продавець стільців «з палацу».
Неонова реклама родом з СРСР згасла назавжди.
У совкові часи вивіски були двомовні — вірменські та державні.
Від слова «КІНОТЕАТР» залишилася лише одна літера «Р».
УАЗік для подорожей не гірший за ПАЗік.
У центрі Діліжана, але в затишно-непомітному місці парку виявили військовий обеліск 1907 року.
Прогуглив інтернет, але поки не можу знайти слідів капітана Томича Дмитра Саядіновіча (1858 — 1907).
Не потрібно бути знавцем, щоб здогадатися, що О. Шарамбеян — це геніальний художник, на честь якого названа Діліжанська вулиця.
У Діліжані люблять відпочивати художники, тому вивіски й таблички тут душевні!
Мабуть художники робили їх за їжу! (жарт, але без натяків).
Прекрасна вивіска, але спробуємо зайти всередину ресторану: що тут з кухнею, чим годують художників і туристів?
Вах!
Яке чудове селфі вийде на тлі вірменського килима!
Але ми сіли на веранді й замовили спас, долму та інші делікатеси діліжанської кухні.
Якщо в Україні борщ, то у Вірменії — це спас.
Кисломолочний суп спас і взимку, і влітку, і у холоді, і у хворобі, і просто смачненьким поласувати.
Долма по-діліжанськи у малиновому листі!
Хліб по-діліжанськи!
Люблю у подорожах покликати місцевого шефа і особисто висловити щиру подяку за смачну і поживну їжу!
— Шноракалутюн, ресторан Старий Діліжан!
З ресторану Старий Діліжан до ресторану Кчуч (по-нашому: Горщик).
Тут замовте долму в кчучі (глиняному горщику) у капустяному листі та з печеними томатами!
Каву подають у кавовій кчучі (глиняній джезві).
Знак для пішоходів працює справно, патрон для лампочки в потрібному місці.
«ІМПУЛЬС» Діліжан.
Що ж було справа?!
Кімната №15 у готелі Tufenkian.
Витвір мистецтва — проста дверна ручка.
Найпростіша вивіска в кав’ярню з найкращою кавою, яку ми зустріли у Вірменії.
Квіткова композиція на тлі місцевих любителів кави.
У Brew Bar є невелика бібліотека.
Два покоління діліжанців.
Сонячний Діліжан і різьблені дерев’яні балкони.
Кава на балконі
з видом на сусідній балкон.
Джерельна вода.
Я фотографував усі пулпулаки (фонтанчики з питною водою), які зустрічалися на вірменському шляху.
На світлині:
пулпулак-шедевр, архітектурний витвір мистецтва — вода з фонтанчика по каскаду сходинок йде вниз. Шкода, що був на ремонті.
Також повідомляю, що через БукінгКом у Діліжані можна вибрати житло на будь-який смак і колір.
Морський десант у горах Діліжана.
Місцеві гірські ведмеді, які ніколи моря не бачили, розмірковують над цим самим невгамовним морським десантом.
Діліжан — це ось така романтична картинка з місцевих польових квітів.
